У цій справі юристи Фонду захисту права на інформацію оскаржували відмову ГУ Держгеокадастру в Одеській області надати на публічний запит інформацію про надані дозволи на розробку проекту землеустрою
Відмовляючи на запити громадського активіста, розпорядник інформації зазначив, що сам по собі наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою громадянину лише надає можливість певній особі розробити відповідну землевпорядну інформацію, і не є підставою для набуття права на землю, а тому, положення ч.5 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» на інформацію, яка міститься у вказаних документах (в т.ч. наказах), не розповсюджується.
Також, на думку розпорядника, не являється публічною інформація про учасників АТО, яким були видані земельні ділянки – так як інформація щодо надання громадянам статусу учасників АТО також належить до категорії інформації із обмеженим доступом, відповідно до п.2 ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
21 червня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд задовольнив позов у цій справі. У своєму рішенні суд врахував доводи адвоката позивача та визнав відмову розпорядника протиправною. Щодо аргументів відповідача суд зазначив:
«… не підлягає обмеженню в наданні за запитами про публічну інформацію інформація про прізвища, ім`я, по батькові фізичних осіб, яким відповідно до ЗК України були надані дозволи на розробку проектів землеустрою. Якщо у правовому акті органу влади міститься інша інформація, яка має ознаки конфіденційної, то при наданні документів вона підлягає вилученню у спосіб, який унеможливлює її з’ясування… суд відхиляє доводи відповідача про те, що запитувана інформація щодо фізичних осіб, яким були надані дозволи на розробку проекту землеустрою в межах повноважень, підлягає віднесенню до обмеженої (конфіденційної) в аспекті змісту запитів, оскільки вона цілком узгоджується із ч.5 ст.6 Закону».
Також суд зазначив, що «визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації… Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям “відображеності та задокументованості” і є публічною.
Наведені відповідачем аргументи щодо необхідності змістовного аналізу наказів про надання дозволів на розроблення проектів із землеустрою та наказів про затвердження проектів із землеустрою є необґрунтованими, оскільки відповідна інформація заздалегідь зафіксована у відповідних наказах та знаходиться у володінні Управління, відповідає критеріям відображеності та задокументованості. Сам лише факт того, що для відповіді на запит цю інформацію потрібно лише систематизувати не відносить таку роботу до значних інтелектуальних зусиль, на чому безпідставно наголошує відповідач. За таким хибним тлумаченням законодавства навіть сам процес створення відповіді окремим документом, наприклад, листом – вже належить до створення нової інформації».
Проте апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції. На думку цього суду, запитувана інформація не відповідає критеріям відображеності та задокументованості, а отже не є публічною.
Рішення суду 1 інстанції: http://reyestr.court.gov.ua/Review/67280496
Рішення суду апеляційної інстанції: http://reyestr.court.gov.ua/Review/69095176
