Ця справа розглядалася за Законом України «Про інформацію» у старій редакції (до прийняття Закону «Про доступ до публічної інформації»).

У 2010 році Інститут Медіа Права подав до Верховної Ради України інформаційний запит щодо офіційної газети українського парламенту «Голос України», але запитуваної інформації не отримав (див. справу Інститут Медіа Права проти Верховної Ради України). У січні 2011 року Вищий адміністративний суд України відхилив позовні вимоги Інституту Медіа Права у зв’язку з цим запитом, єдиною підставою відмови назвавши те, що позивач звернувся із позовом безпосередньо до Верховної Ради України, а не до її Апарату.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України вказав на належну підсудність цієї справи, і Інститут Медіа Права подав позовну заяву проти Апарату Верховної Ради України до Окружного адміністративного суду міста Києва. Громадська організація просила суд зобов’язати Апарат Верховної Ради України дати відповідь на запит, що був надісланий ще 14 вересня 2010 року. Однак Окружний адміністративний суд відхилив позовні вимоги Інституту, так само, як і суди апеляційної та касаційної інстанцій. Суди вказали, що безпосередньо між позивачем та Апаратом Верховної Ради України правовідносини не виникали, бо адресатом запиту була вказана Верховна Рада України.

Наполягаючи на тому, що відбулося порушення права на отримання інформації, оскільки неузгодженість компетенцій парламенту та його апарату не повинна перешкоджати запитувачу в одержанні інформації від органу влади, Інститут Медіа Права подав заявку до Європейського Суду з прав людини.