Справа була ініційована у зв’язку із ненаданням Конституційним Судом України копій декларацій його суддів.

Ще у червні 2013 року Олег Бєлов подав запит до Конституційного Суду України з проханням надати завірені копії декларацій колишнього Голови КСУ – Головіна А.С. та двох його заступників. У наданні відомостей активісту було відмовлено, у зв’язку з конфіденційністю інформації. Відмова в наданні відомостей була оскаржена до адміністративного суду за підтримки Фонду захисту права на доступ до інформації.

Однак, як Окружний адміністративний суд м. Києва, так і згодом апеляційний суд визнали відмову законною, зауважуючи, що копії документів не можуть бути надані, оскільки містять конфіденційну інформацію, а завірити копії, з яких персональні дані будуть вилучені, – неможливо відповідно до вимог нотаріального діловодства.

На думку сторони позивача, такі рішення не відповідають вимогам законодавства про доступ, відповідно до якого, якщо документ частково містить інформацію з обмеженим доступом, у відповідь на запит має надаватися та інформація, яка є відкритою. Оскільки відповідно до Закону «Про засади запобігання і протидії корупції» обмеженими в доступі можуть бути лише відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта, а також щодо місця проживання та реєстрації декларанта, місцезнаходження об’єктів, які наводяться в декларації, всі інші дані  Конституційний Суд України зобов’язаний був розкрити.

У зв’язку з цим, рішення попередніх інстанцій у березні 2014 року були оскаржені до Вищого адміністративного суду України, проте суд відмовився задовольнити позовні вимоги громадського активіста.

Зокрема, Вищий адміністративний суд України в обґрунтування відмови зауважив, що оскільки відповідно до Закону України «Про засади протидії та боротьби з корупцією», щорічно на офіційному сайті Конституційного Суду України та у друкованому виданні опубліковуються відомості, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, Голови та суддів Конституційного Суду України «відповідачем здійснені заходи, спрямовані на забезпечення прозорості та відкритості своєї діяльності шляхом оприлюднення інформації, яка є у його володінні й суди прийшли до правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог».

Такий висновок суду прямо суперечить низці норм Закону «Про доступ до публічної інформації», який передбачає можливість особи обирати спосіб отримання публічної інформації – подати запит чи шукати на сайті. Крім цього, серед вичерпного переліку підстав для відмови в наданні інформації на запит відсутнє посилання на публікації на сайті. Навіть навпаки, відповідно до статті 22 цього Закону, відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Тому, позивач звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення ВАСУ.

Попри це, Верховний Суд України, проаналізувавши надані позивачем рішення, які стосувались незаконного відсилання запитувача до загальнодоступних джерел (у т.ч. і щодо декларацій чиновників), дійшов висновку, що вони були ухвалені за різних фактичних обставин, а тому неоднакового застосування судами одних і тих самих норм матеріального права допущено не було.

Рішення суду першої інстанції: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/34203042

Рішення апеляції: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36926473

Рішення касації: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53244179

Рішення ВСУ: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58928590