Верховний Суд визначився щодо підсудності у справі, яку підтримав Фонд захисту права на інформацію.

У даній справі запитувач оскаржував неоприлюднення Волинською обласною радою проектів рішень, з прийняттям яких деяким громадським організаціям було виділено у користування земельні ділянки.

Закон «Про доступ до публічної інформації» та Закон «Про місцеве самоврядування» зобов’язують суб’єктів владних повноважень, до яких належать і органи місцевого самоврядування, оприлюднювати проекти своїх рішень не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття. Дана норма щодо оприлюднення проектів документів заздалегідь має на меті надати можливість громадськості долучитись до обговорення документів до моменту їх прийняття, надати свої зауваження та пропозиції. Також така норма покликана запобігти корупції при прийнятті рішень, особливо індивідуально-правових актів щодо розпорядження комунальним майном, в тому числі, щодо надання у користування земельних ділянок комунальної власності.

Проте, оскаржувані проекти не були оприлюднені, як наслідок – рішення прийняті з порушенням процедури. Саме їх запитувач просив скасувати.

І не дивлячись на те, що законодавством прямо передбачено, що оскарження порушень норм Закону України «Про доступ до публічної інформації», зокрема і неоприлюднення інформації, здійснюється у порядку Кодексу адміністративного судочинства (тобто до суду адміністративної юрисдикції), суди першої та адміністративної юрисдикції відмовились розглядати цю справу через непідсудність.

Верховний Суд погодився із позицією цих судів щодо юрисдикції. Суд зазначив, що «оскаржувані рішення Облради є актом індивідуальної дії, вичерпали свою юридичну силу після їх реалізації, а тому подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою в користування мисливських угідь має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції … Скасування акта [рішень Облради – прим.] не породжує наслідків для користувача земельної ділянки, оскільки в такої особи виникло право користування земельною ділянкою, яке ґрунтується на правовстановлюючих документах. Відтак обраний спосіб захисту порушеного права (оскарження рішення суб’єкта владних повноважень про розпорядження земельною ділянкою) не забезпечує його реального захисту».

Рішення цього суду щодо підсудності є остаточним.

Постанова Верховного Суду: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77507501

Рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржувалось: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/70002102

Рішення суду першої інстанції, що оскаржувалось: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/68074561