У суботу, 21 квітня, учасники Відкритого Університету Реформ продовжили своє знайомство зі змінотворцями. Цього разу лекції були присвячені громадянському суспільству та імплементації реформ, а також різним аспектам захисту прав людини.

Тарас Шевченко, директор Центру демократії та верховенства права, розповів про те, хто може себе називати свідомим громадянином, що таке суспільство та як влаштована держава. Тарас назвав процес імплементації реформ марафоном, а не спринтом. Саме тому будь-які зміни потребують довготривалої підготовки, а для того, щоб їх ще й підтримувало населення, необхідна правильна комунікація. Також він порекомендував ВУРівцям не вважати світ чорно-білим, а розглядати процеси змін (як і будь-які інші речі у світі) під різними кутами зору. Такий підхід дозволить підійти до вирішення проблем системно та врахувати інтереси кожного. Одним словом, не потрібно вважати цвяхом усе навколо, якщо ти – молоток.
 
Лeся Миськів, засновниця БО «Право на Щастя» та експертка у сфері забезпечення прав дітей з інвалідністю, розповіла про те, чому інклюзія в освіті є трендом на щастя. Виявляється, що індекс інклюзивності розвитку та економіки майже точно співпадає з індексом щастя. Саме через те, що інклюзія у багатьох скандинавських країнах є нормою, жителі цих країн відчувають себе щасливими. Радує, що в Україні уже запроваджено принципи інклюзивного навчання: у 2017 р. було прийнято законодавчі положення, за якими діти з особливими освітніми потребами повинні бути включеними у загальний навчальний процес. Одним із основних викликів у нашій державі є насамперед вузьке розуміння інклюзивності суспільством. Проте хорошою новиною є те, що ми семимильними кроками рухаємося у правильному напрямку.

Чому викладачі в українських закладах вищої освіти не завжди викладають так, як подобається студентам? Відповідь на це запитання знає Наталя Старинська – експертка з управління проектами та співзасновниця Спільноти для навчання та викладання “Вище“. Наталя поділилася секретом, що викладачам в університетах не так уже й легко живеться. Через тиск зі сторони студентів, адміністрації, роботодавців, інколи навіть батьків, саме вони є однією з найбільш незахищених категорій у навчальному процесі. Викладачам також потрібна мотивація для саморозвитку та покращення своїх занять. Ба більше, їм частіше, аніж студентам, не вистачає практичних навичок, як і де знайти ці засоби покращення. Тому якісну вищу освіту ми збудуємо лише у випадку співпраці студентів та викладачів.

Сандра Іванов, колишня радниця в уряді Нової Зелендії, розповіла про свій досвід роботи радницею Міністра юстиції: вона мала нагоду працювати над проектами, які стосувалися соціально-вразливих груп населення, зокрема, неповнолітніх. У своїй роботі Сандра стикалася з різними органами влади, тому, за її словами: «Проблеми потрібно вирішувати комплексно, тобто усі зацікавлені міністерства повинні комунікувати між собою для вироблення найкращого рішення”. Також Сандра, яка має величезний досвід волонтерства, відмітила кілька основних навичок, без яких не обійтися молодим лідерам. Відкритість до нового, швидка адаптація у будь-яких умовах та усмішка на обличчі –  ось основні складові успіху.