Як має діяти уряд та суспільство, аби приватизація була успішною, і що потрібно змінити у цій сфері – про це йшлося під час публічної лекції “Навіщо Україні приватизація і як її зробити” яку провів Відкритий університет реформ – спільний освітній проект Центру демократії та верховенства права і Реанімаційного Пакету Реформ. Захід відбувся за підтримки Уряду Швеції.
Під час лекції Андрій Бойцун, член Стратегічної групи радників з підтримки реформ (група Міклоша-Бальцеровича) та директор з досліджень Центру економічної стратегії, розповів про експертне бачення приватизації та різні підходи до неї.
Приватизація є одним із провідних викликів української економіки – з цього розпочав свій виступ лектор. Адже держава сьогодні є найбільшим власником в український економіці і володіє 3612 підприємствами. При цьому процес приватизації стоїть: за останні 11 років не продано жодного великого підприємства, а у 2016 році держава отримала 1% запланованих надходжень від приватизації.
За словами експерта, активна фаза приватизації розпочнеться у 2017 році, а до 2020 року планується завершення реформи.
“Перша мета – усунути політичну корупцію при управлінні держпідприємствами – це очистить державну систему. Образно кажучи, зменшиться розмір “пирога”. Друга мета – залучити іноземні інвестиції. Приватизація дозволить також підвищити ефективність підприємств і зробити українську економіку конкурентнішою. Також це принесе прямий дохід – надходження від продажу підприємств. Тож державна власність має бути винятком, а не правилом”, – наголосив Андрій Бойцун.
Економіст додав, що надмір державної власності породжує проблеми: політичну корупцію та неефективність роботи таких підприємств. Він окреслив стратегічні задачі приватизації на наступні роки:
- Зменшити список підприємств
- Передати підприємства з підпорядкування міністерств до Фонду Держмайна
- Продати великі підприємства
- Продати малі підприємства
Для виконання цих цілей лектор вважає за потрібне створити повноцінний та достовірний реєстр державних активів. Також потрібна чітка політика власності: якщо переконливих підстав для володіння державою немає – потрібна приватизація.
“Підприємства діляться на три типи: ті, що треба лишити у власності держави, ті, що треба приватизувати і ті, що взагалі потребують ліквідації”, – вважає економіст
При цьому він уточнив, яка власність має лишитися у держави.
“Є загальне розуміння: державними мають бути максимум кілька десятків підприємств. Наприклад, Нафтогаз, Укренерго, магістральні газопроводи. У найбільших таких підприємствах мають бути створені наглядові ради. Можна заснувати спеціальний фонд для управління цими компаніями”, – відзначив експерт.
Інші ж великі підприємства потребують приватизації. Частину з них перед цим потрібно реструктуризувати – наприклад, Укрзалізницю. Частина ж цього не потребує, і може бути продана відносно швидко.
«Основна маса працюючих підприємств – невеликі і не потребують реструктуризації чи введення радників. Тут оптимальним шляхом буде публічний продаж через аукціон, де єдиним критерієм є вартість. Однак основна маса державних підприємств не працює. Їх треба ліквідувати, а активи – продати», – наголосив Андрій Бойцун.
Також лектор ознайомив слухачів із досвідом приватизації у сусідніх країнах – Польщі та Словаччині.
По завершенні лекції відбулася сесія запитань та відповідей. До спікера було багато запитань, адже тема викликала значний інтерес. Зокрема, слухачів цікавила практична реалізація реформи: як саме будуть приватизуватися підприємства та чи вдасться знайти на них покупців.
