Справа була ініційована у зв’язку із ненаданням відомостей про помічників-консультантів народних депутатів України Апаратом Верховної Ради журналістці Ірині Соломко, інтереси якої у суді представляв Інститут Медіа Права. Суд задовольнив вимоги позивачки частково: зокрема, суд визнав, що відмову Апарату Верховної Ради України надано із порушенням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки у тексті не вказаний порядок її оскарження, як це прямо передбачено законом. Однак ненадання певних відомостей про помічників депутатів суд визнав правомірним, оскільки частиною запитаної інформації Апарат Верховної Ради не володіє, а інша частина є конфіденційною інформацією. Апеляційний суд також відмовив у задоволенні позовних вимог – з тих самих міркувань, що й суд першої інстанції. Інститут Медіа Права подав касаційну скаргу.
Вищий адміністративний суд України (ВАСУ) розглянув справу лише наприкінці листопада 2014 року, але визнав, що суди попередніх інстанцій неналежно встановили всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв’язку з чим, рішення нижчих судів були скасовані, а справа – направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому, Вищий адміністративний суд звернув увагу на те, що інформація про помічників депутатів, зокрема тих, які прикріплені до кадрового обслуговування Апарату Верховної Ради має бути у володінні Відповідача. Крім цього, суди не встановили, чи відповідає обмеження в доступі до інформації «трискладовому тесту» та чи взагалі можна вважати запитану інформацію конфіденційною, якщо відповідно до законодавства не може обмежуватись доступ до інформації про розпорядження коштами з бюджету (з якого здійснюється оплата праці помічників депутатів, які є державними службовцями).
З’ясування цих питань має здійснити Окружний адміністративний суд України, який почне розгляд справи спочатку.
